Сторінка психолога

Експертно – діагностична

• проведення комплексної оцінки з метою визначення особливих освітніх потреб дитини, визначення коофіціента інтелекту дитини
• підготовка висновку та розроблення рекомендацій щодо освітньої програми, надання психолого – педагогічних, та корекційно – розвиткових послуг відповідно до потенційних можливостей дитини.

Надання психолого – педагогічних, корекційно – розвиткових послуг

• надання психолого – педагогічних, корекційно – розвиткових послуг дітям з ООП шляхом проведення індивідуальних та групових занять.

Консультативна

• консультация батьків (одного з батьків) або законних представників дітей з особливими освітніми потребами стосовно мережі закладів освіти;
• ознайомлення батьків (законних представників) дитини з висновками про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого педпгогічних, корекційно – розвиткових послуг дитині.

 Психолого – педагогічний супровід

• моніторинг динаміки розвитку дитини шляхом взаємодії з батьками (законними представниками) дітей з ООП та закладами освіти, в яких вони навчаються;
• участь у командах психолого – педагогічного супроводу дитини з ООП у закладах загальної середньої та дошкільної освіти з метою моніторингу динаміки розвитку дитини.

Просвітницька

• організація інформаційно – просвітницької діяльності шляхом проведення конференцій, семінарів, тренінгів, майстер – класів з питань організації  надання психолого – педагогічних, корекційно – розвиткових послуг дітям з ООП.

Методична

• надання методичної допомоги педагогічним працівникам закладів освіти, батькам (одного з батьків), законним представникам дитини з ООП щодо особливостей організації надання корекційно – розвиткових послуг
• надання методичної допомоги щодо організації освітнього простору та здійснення необхідних адаптації і модифікацій освітнього процесу;
• надання методичної допомоги щодо складання, виконання, коригування ІПР.

Організаційна

• взаємодія з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, закладами освіти, закладами, установами соціального захисту, службами у справах дітей щодо надання психолого – педагогічних, корекційно – розвиткових послуг дітям з ООП починаючи з раннього віку, в разі потреби із залученням відповідних спеціалістів.

Інформаційно – аналітична, підвищення кваліфікаційного рівня та фахової майстерності.

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ.

Криза трьох років — це рубіж між раннім дошкільним віком — один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б. Ельконін, криза 3 років — це криза соціальних стосунків, а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого «Я».

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини, виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками.

Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.

Негативізм. Це негативна реакція, пов’язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії — зробити навпаки, прямо протилежне тому, що йому запропонували. Божович описує два приклади негативізму. Хлопчик вирішив малювати, але замість очікуваної відмови отримав згоду батьків. З одного боку, малювати йому хочеться, з іншого— ще більше хочеться зробити навпаки. Хлопчик знайшов вихід із цієї складної ситуації: розплакавшись, він почав вимагати, щоб малювати йому заборонили. Після виконання цієї вимоги він із задоволенням; почав малювати. Інший хлопчик читав «навпаки» відомі рядки О. Пушкіна: «И не по синим, и не по волнам, и не океана, и не звезды, и не блещут, и не в небесах».

Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заключається в тому, що дитина настоює на своїй вимозі, на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога, щоб з цією особистістю рахувалися. Впертість не слід змішувати з наполегливістю, завдяки якій дитина добивається бажаного. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось.

Гонорливість. Близька до негативізму та вередливості, але мас свої особливості. Це протест проти порядків, які існують вдома. Вона спрямована не проти конкретного дорослого, а проти системи стосунків, що склалися в сім’ї, норм виховання. Дитина настоює на своїх бажаннях і невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші. «Да ну!» — найбільш поширена реакція в таких випадках. Враховуючи, що гонорливість — це риса, яка властива українській ментальності, то слід особливо бути уважним до дитини.

Своєвілля. Стремління до емансипації від дорослого. Зрозуміло, яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати все сама. У принципі, це позитивне явище, але під час кризи гіпертрофована тенденція до самостійності призводить до своєвілля, вона часто неадекватна можливостям дитини і викликає додаткові конфлікти з дорослими.

Знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Що ж знецінюється в очах дитини трьох років? Йде знецінення старих правил поведінки. Дитина може почати сваритися, кинути або поламати улюблену іграшку і таке інше. Ш. Бюлер описала жах сім’ї, коли мати почула від дитини «дура».

Протест-бунт. Він проявляється в частих суперечках з батьками. «Вся поведінка дитини набуває рис протесту, нібито дитина знаходиться в стані війни з навколишніми, в постійному конфлікті з ними»,— писав Л.С. Виготський.

Деспотизм. У сім’ї з однією дитиною може з’явитися деспотизм. Дитина жорстоко проявляє свою владу над оточуючими її дорослими, диктує, що вона буде їсти, що не буде, може мама йти додому чи ні і таке інше. Якщо в сім’ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі: та ж сама тенденція до влади тут виступає як джерело ревнощів, нестерпного ставлення до інших дітей, які не мають майже ніяких прав у сім’ї, з погляду маленького деспоту.

Криза трьох років являє собою значну зміну взаємовідносин, які існували до цього часу між дитиною і дорослим. У кінці раннього віку виникає тенденція до самостійної діяльності, яка знаменує собою те, що дорослі більше не закриті для дитини предметом і способом дій з нею, а нібито вперше розкриваються перед нею, виступають як носії зразків дій і відносин в навколишньому світі. Феномен «Я сам» означає не лише  виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини. У результаті такого відділення дорослі нібито вперше виникають у світі дитячого життя. Світ дитячого життя із світу обмеженого предметами, перетворюється в світ дорослих людей. Тенденція жити загальним життям з дорослим проходить через все дитинство; дитина, відділяючись від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки, підкреслював Д.Б. Ельконін.

Як пережити кризу 3 років: поради батькам.

Дайте дитині вибір

Якщо у дитини сильний характер, то слова "ти повинен" можуть викликати істерику і впоратися з нею буде дуже складно. Такі діти не люблять, коли їм наказують. Вони знають, чого хочуть і не бояться казати про це.

Щоб допомогти малюкові приймати більше участі в рішеннях, дайте йому дві опції на вибір. Наприклад, якщо ви хочете, щоб вперта дитина зібрала іграшки, можна сказати "Час нам прибрати вдома. Що будемо робити, почнемо з вітальні або з твоєї спальні?".

Це дозволяє малюкові із сильним характером відчути себе господарем ситуації, але виконати те, що від нього хочете ви.

Дотримуйтеся графіку

Коли справа стосується впертої дитини з характером, особливо якщо мова йде про кризу трьох років, обов'язково потрібна послідовність в діях. Налаштуйте розпорядок дня, який включає в себе час прийому їжі, денного сну, час на розваги, і час для прибирання.

Обов'язково стежте за дотриманням графіка кожен день, попереджаючи малюка заздалегідь, коли в ньому щось буде змінюватися. Не забувайте попереджати дитину про те, коли їй незабаром доведеться перейти до наступної задачі.

Наприклад, якщо час на ігри практично вийшов і починається час збирання, скажіть малюку: "У тебе ще 5 хвилин, а потім ми будемо з тобою прибирати". Так малюк не здивується, що потрібно змінити рід діяльності. Це зменшує ризик виникнення будь-яких примх та істерик.

Встановіть варіанти наслідків

Якщо вперта дитина відмовляється робити щось, особливо в період кризи трьох років, вам обов'язково потрібно розробити план наслідків за її дії. Дитина повинна знати, що якщо вона не слухається, то буде позбавлена іграшки на цілий день або їй загрожує тайм-аут на ігровому майданчику.

Розуміючи можливий результат, малюк буде знати, чого очікувати, якщо він не слухається або не слідує вказівкам. Він може обрати варіант непокори. Але в цьому випадку у нього не виникне здивування з приводу наслідків, особливо, якщо він з ними вже зустрічався.

Малюк почне слідувати вашим вказівкам частіше, щоб уникнути небажаного результату розвитку подій.

Дайте свободу для самовираження

Вперті діти часто влаштовують сцени, якщо їх не чують або не розуміють. Якщо ви бачите, що ось-ось вибухне істерика, сядьте навпроти дитини і попросіть її висловити все, що вона відчуває або що думає. Коли малюк відчує, що ви його уважно слухаєте, він зрозуміє, що ви даєте йому шанс на самовираження. Це вбереже його від зривів