Комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області

Сторінка логопеда

 

                                                                 

                      Загальні відомості

       Векленко Вікторія Василівна – вчитель-логопед

                 Народилася 26 квітня 1969 року 

          Закінчила ХДПУ імені Г.Сковороди  

                  Освіта: повна вища 

        Кваліфікаційна категорія: “спеціаліст вищої категорії”, звання “Старший вчитель” 

         Загальний педагогічний стаж - 32роки, логопедичний - 17років. 

                     Що входить в компетенцію логопеда ІРЦ?

Його завдання – всебічно обстежити і оцінити стан мовлення дитини. Оцінювання мовленнєвого розвитку дитини проходить поетапно: I етап – орієнтовно-підготовчий, завданням якого є збір амнестичних даних на основі вивчення медичної документації про дитину; з`ясування скарг, опитування батьків щодо проблеми дитини. II етап – діагностично-диференційований. На цьому етапі оцінюються всі компоненти мовлення дитини (словникового запасу, граматичної будови, зв`язного мовлення, звуковимови й фонематичних процесів). Основним методом логопедичної оцінки є бесіда з дитиною; спостереження за дитиною; гра. Якщо ваша дитина шкільного віку, то додатково до сказаного оцінюється вміння грамотно писати і читати. Крім того, зазвичай виникає необхідність оцінити стан немовних здібностей дитини. Необхідно з’ясувати, наскільки розвинене образне мислення. Оцінюються здатності орієнтуватися в просторі, вміння конструювати, малювати, логічно мислити і послідовно викладати свої думки. Важливо знати про те, як і в що вміє грати малюк, наскільки багаті та різноманітні його ігри.

                   Діагностичне обстеження допомагає спеціалісту виявити причину порушення мовлення, ступінь та особливості загального та мовленнєвого розвитку дитини, а також зону найближчого розвитку, що в подальшому допоможе вчителю-логопеду побудувати індивідуальний план корекційної роботи допомагає дотримуватися у практичній роботі принципів системності і послідовності та простежити динаміку ефективності логопедичного впливу. 

                  Всупереч поширеній думці логопед не тільки «ставить» звуки. Робота логопеда   починається з розвитку у дітей уваги, зорового і слухового сприйняття (впізнавання і розрізнення), пам’яті та мислення. Без цього неможливо налагодити повноцінний освітній процес. У завдання логопеда входять розширення і збагачення словникового запасу дітей, розвиток зв’язного мовлення і навчання грамоті, виправлення граматичних помилок.

                  Крім володіння методиками корекції усного та писемного мовлення, логопед знайомий з основами невропатології, психопатології, патології органів слуху і мови. Якщо виявлено якесь відхилення в розвитку мовлення від вікової норми, то завдання логопеда – зрозуміти причини і механізми цього відхилення, вирішити, хто і як зможе допомогти дитині, чи потребує малюк тривалого корекційного навчання за участю логопеда, або лікування та інших лікувально-відновлювальних заходів.

Дуже важливо, щоб батьки мали уявлення про  норми розвитку мовних навичок, для своєчасної корекції мовленнєвих  відхилень. Адже раннє виявлення різних мовних порушень і своєчасна їх корекція, дозволить попередити вторинні відхилення в подальшому. Тільки спільна робота вчителя-логопеда і батьків дозволить дитині повернути повноцінний розвиток, щоб подальше навчання дітей було успішним, щоб кожна дитина в навчальній діяльності досягала більш високих результатів.

                                                                                  Напрями логопедичної діяльності:

  • проводить діагностику (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення); 
  • виконує корекцію звуковимови, профілактику мовленнєвих порушень; 
  • проводить роботу щодо формування фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мов , вмінь виконувати звуко - буквенний аналіз і синтез; 
  • працює над збагаченням словникового запасу; 
  • розвиває зв’язне мовлення та усі види мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письмо); 
  • застосовує індивідуальні та групові заняття з дітьми, під час яких відбувається формування комунікативних умінь; 
  • розвиває загальну та дрібну моторики; 
  • розвиває психічні процеси: (увагу, пам'ять, мислення, уяву тощо); 
  • впроваджує різні форми, методи, прийоми і засоби навчання; 
  • надає консультації батькам, педагогам, залучає родини до корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення; 
  • проводить аналіз результативності проведених заходів , визнає динаміку розвитку дитини, веде документацію та складає звіти; 
  • займається самоосвітою. 

                                                                                       Поради вчителя-логопеда

                                                              щодо роботи з дітьми раннього віку з затримкою мовного розвитку

1. Вводьте в предметні дії активне мовлення (показ предметів з емоційно насиченою розповіддю).

2. Організовуйте співпрацю з дитиною за принципом «давай разом» (хорове промовляння, гра за ролями).

3. Впроваджуйте ігри з імітацією. Саме вони сприятимуть викликанню (наслідуванню) мовлення у дитини.

4. Кожну нову іграшку і спосіб гратися з нею показуйте малюку, організовуйте спільну гру.

5. Не пропонуйте дитині багато іграшок чи книг та не залишайте її надовго самою.

6. Говоріть до дитини чітко і ясно та вимагайте від неї чіткої вимови.

7. Говоріть якомога більше з нею, читайте книжки, разом слухайте платівки, підспівуючи чи підтанцьовуючи.

 

                                                             Поради вчителя-логопеда

                                                         щодо роботи з агресивними дітьми

1. Не розмовляйте з такою дитиною на підвищених тонах (тим самим ви підключитесь до її збудження і спровокуєте підсилення агресивних проявів).

2. Розмовляйте спокійною, плавною мовою. Речення повинні бути простими; уникайте складних зворотів.

3. Прищеплюйте навички спілкування з людьми (доцільно розучувати та програвати зразки висловлювань в тій чи іншій ситуації).

4. Дозвольте дитині визволитись від емоцій (для вираження гніву можна використовувати гумові іграшки, «мішечки злості», інвентар для занять спортом, рвання паперу тощо). При цьому висловлюється основна скарга, без відхилень.

5. Агресивні прояви знімайте, концентруючи увагу на руках дитини, стискаючи їх з певним зусиллям. Гіпернапруження змінюватиметься релаксацією м΄язів тіла та мовного апарату зокрема. Агресія ставатиме меншою.

6. Демонструйте своїм прикладом миролюбне ставлення до людей.

 

                                                           Поради вчителя-логопеда

                                                  щодо роботи з гіперактивними дітьми

1. У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть

її щоразу, коли вона на це заслужила, помічайте успіхи.

2. Уникайте повторення слів «немає» і «не можна».

3. Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко.

4. Дотримуйтесь чіткої структури заняття. Варта наперед повідомляти дітям

про види роботи, які будуть наступними.

5. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона

могла його завершити.

6. Завдання повинні бути простими і конкретними («почисти зуби, а тепер

одягайся», а не «збирайся до школи».

7. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

8. Уникайте скупчення людей. Перебування на конкурсах, змаганнях, групових заняттях і т.д. складно переживає дитина; наступає перезбудження,

а відтак порушення поведінки.

9. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Уникайте неспокійних, галасливих друзів (сусідів за столом).

10.На робочому місці дитини (і в кімнаті) має бути якомога менше предметів. Речі повинні бути складені так, щоб не відволікати увагу.

11.Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо безупинно її виправляють.

                                                   Консультація для батьків «Як організовувати логопедичні заняття вдома»

 1. Для досягнення результату необхідно займатися з дитиною регулярно та систематично! Заняття повинні бути цікавими, не примусовими, не слід перетворювати їх на додаткові навчальні години. Заняття можуть проводитися під час прогулянок, поїздок. Але деякі види занять вимагають обов'язкової спокійної ділової обстановки, а також відсутності відволікаючих чинників.

2. Тривалість заняття без перерви не повинна перевищувати 15-20 хвилин. Час занять повинен бути сталим у режимі дня, адже це дисциплінує дитину, сприяє засвоєнню навчального матеріалу. Не перевтомлюйте малюка! Не перевантажуйте інформацією! Це може стати причиною заїкання. Починайте заняття з 3-5 хвилин у день, поступово збільшуючи час. Деякі заняття (наприклад, на формування лексикограматичних категорій) можна проводити по дорозі додому. Адже після 15-20 хвилин заняття увага дитини розсіюється, і вона не буде здатна сприймати інформацію. Є діти, які не можуть сконцентруватися і на цей час, адже кожна дитина - індивідуальна. Якщо Ви побачите, що увага дитини розсіяна, що вона вже зовсім не реагує на звертання, як би Ви не старалися і не залучали всі знайомі Вам ігрові моменти, значить, заняття необхідно припинити або перервати на деякий час.

3. Необхідно визначити, хто саме з дорослого оточення дитини буде нею займатися, виконуючи завдання логопеда; варто дотримуватися єдиних вимог, які будуть ставитися до дитини.

4. При отриманні завдання уважно ознайомтеся з його змістом, переконайтеся в тому, що воно Вам зрозуміле. У випадку виникнення труднощів проконсультуйтеся з вихователем або логопедом.

5.Привчайте дитину до самостійного виконання завдань. Не слід поспішати, показуючи, як потрібно виконувати завдання, навіть якщо дитина засмучена невдачею. Допомога дитині повинна бути своєчасною і в розумних межах.

6. Потрібно урізноманітнювати форми проведення занять, чергувати завдання зі збагачення словника із завданнями з розвитку пам'яті, уваги, звуковимови, розвитку мовлення.

7. Необхідно підтримувати в дитини бажання займатися, стимулювати її до подальшої роботи, заохочувати успіхи, вчити долати труднощі.

8. Будьте терплячими до дитини, уважними під час занять. Ви повинні бути доброзичливими, співчутливими, але водночас досить вимогливими. Не забувайте відзначати успіхи дитини, хвалити її за досягнуті результати.

ПЕРЕЛІК корекційно-розвиткових програм для дітей з особливими освітніми потребами
46 корекційно-розвиткових програм для дітей з особливими освітніми потребами, затверджений МОН 

                                          Назва програми з корекційно-розвиткової роботи для дітей з інтелектуальними порушеннями

                        «Розвиток мовлення» Хайдарова О. С., Блеч Г. О.

                        «Розвиток мовлення з використанням методики ТАН-Содерберг» Заремба В. В., Ліщук Н. І., Морозова Н. В., Блеч Г. О.                                                  «Лікувальна фізкультура» Бобренко І.В.                                                                                                          

                        «Острівець здоров'я» Ковтун А. В., Кунникова О. О., Стригунова О. М., Бобренко І. В «Театральна логоритміка» Папета О. В.,                                     Бобренко І. В., Демянович М. З., Компанієнко О. М, Гладченко І. В.   

                       «Барабанотерапія» Василевська Л. Є., Гладченко І. В       

                       «Розвиток психомоторики та сенсорних процесів» Жук Т. Я., Трикоз С. В.    

                       «Азбука творчості» Чеботарьова О. В., Брусенська І. М.                                         

                       "Музичні краплинки» Шеклунова Н. О., Міненко А. В.       

                       «У світі ритмів» Левченко Л. Й., Гладченко І. В.

                      «Соціально-побутове орієнтування» Ярмола Н.

                        " Лего-конструювання» Лапін А. В.   

                        «Цікавий світ Монтессорі» Дишлюк Т. Б., Чеботарьова О. В.

 

«Цікавий                                                                                                          Для дітей із затримкою психічного розвитку

 

«Корекція         «Корекція розвитку. Розвиток когнітивної сфери» Сак Т. В., Прохоренко Л. І. 

       «Коре        " Корекція розвитку. Розвиток особистісної сфери» Бабяк О. О., Баташева Н. І.,  Орлов О. В. 

    «                   «Розвиток мовлення» Омельченко І. М., Федорович Л. О. 

 «Ритміка»          «Ритміка»  Бабяк О. О.

 

                                                                                            Для дітей з порушеннями зору

«Коре                 «Корекція розвитку.  Розвиток емоційно-вольової сфери дітей з порушеннями зору» Гудим І. М., Костенко Т. М., Довгопола К. С.

"Соціально          "Соціально-побутове орієнтування» Легкий О. М.                                                      

                          «Просторове орієнтування» (для сліпих дітей) Кондратенко С. В.

 

                                                                          Для дітей з порушеннями слуху

«Розвиток            «Розвиток слухового сприймання та формування вимови» Федоренко О. Ф.,  Зганяйко І. Ф.

 «Розвиток           «Розвиток слухо-зоро-тактильного сприймання мовлення та формування вимови» Федоренко О. Ф., Патлай Ю. М.

 «Ритміка»            «Ритміка»  (для глухих дітей) Вовченко О. А.

 

 «Ритміка»            «Ритміка» (для дітей зі зниженим слухом)

                            «Лікувальна фізична культура» (для глухих дітей) Форостян О. І., Шеремет Б. Г., Лещій Н. П., Малій В. М.

                            «Лікувальна фізична культура» (для дітей зі зниженим слухом)

                                                                             

                                                                                                                            Для дітей з тяжкими порушеннями мовлення                                                                 «Корекція розвитку» Рібцун Ю.В.

 «Корекція              "Корекція мовлення» Трофименко Л. І., Куравська Л. І.                 

                                                                                                                     Для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату                                                    «Корекція розвитку» (базова) Чеботарьова О. В., Іоганова Н. А.

 «Корекція              «Корекція розвитку. Соціальна адаптація першокласника» Яременко О. В

«Корекція               «Корекція розвитку. Розвиток пізнавальної діяльності» Наливкіна Н. М.

«Корекція               «Корекція розвитку. Формування графічних навичок» Чорна І. В.           

                              «Корекція розвитку. Сенсомоторний розвиток» П'ята М. І.   

                              «Корекція розвитку. Лего-конструювання» Лапін А. В.   

                             «Корекція розвитку. Арт-корекція» Брусенська І. М.   

                             «Корекція розвитку. Формування навчально-мовленнєвої діяльності учнів за допомогою казки» Літинська Я. Г., Трембалович І. П.                                 «Корекція розвитку. Розвиток комунікативної функції мовлення   

                              "Говірливий струмок"» Жеплінська С. В. 

                             «Корекція розвитку. Формування лінгвістичних понять на основі використання асоціативних схем» Татаринова О. М.

                             «Корекція розвитку. Формування знань про довкілля засобами пізнавальних завдань» Гусак Т. О.

                             «Корекція розвитку. Пізнай навколишній світ» Пігур О. В., Соколовська І. М., Лазорчин О. С. 

                             «Корекція розвитку. Цікава скринька» Коваль Л. В. 

                             «Корекція розвитку. Корекційна ритміка» Гладченко І. В., Шепічак О. О. 

                             «Корекція розвитку. Світ Монтессорі» Дишлюк Т. Б., Чеботарьова О. В. 

                             «Корекція розвитку. Готовність дитини до навчання в школі (діагностична методика)» Яременко О. В.

                             «Корекція розвитку. Розвиток мовлення» Ільєнко Т. А., Стах О. Г. 

                             «Лікувальна фізична культура для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату» Остапенко Т. В., Авраменко Л. Ю., Свистун М. К.                                                                                            

 

                                                                                                                           Попередження дисграфії у дошкільників

 

Дисграфія – це часткове специфічне порушення процесу письма.

Аграфія – неможливість оволодіння процесом письма.

Дисграфія обумовлена недорозвитком ( розпадом) вищих психічних функцій, що забезпечують процес письма в нормі: зорового аналізу та синтезу, просторових уявлень, слухо-мовленнєвої диференціації звуків, фонематичного, складового аналізу та синтезу, ділення речень на слова, лексико-граматичної будови, розладів пам’яті, уваги, емоційно-вольової сфери.

Класифікація дисграфії здійснюється на основі різних критеріїв: з урахуванням порушених аналізаторів, психічних функцій, не сформованості операцій письма. Виділяють наступні види дисграфії:

1. Артикуляторно-акустична дисграфія. В основі її лежить відображення неправильної вимови звуків на письмі, опора на неправильну вимову. Проявляється у замінах, пропусках букв, що відповідають замінам і пропускам звуків в усному мовленні. Частіш за все спостерігається при дизартрії, ринолалії, дислалії поліморфного характеру.

2. Дисграфія на основі порушеного фонемного розпізнавання (акустична дисграфія). Проявляється у замінах букв, що відповідають фонетично близьким звукам. При цьому в усному мовленні ці звуки вимовляються правильно. Частіш за все замінюються букви, що позначають наступні звуки: свистячі та шиплячі, дзвінкі та глухі, африкати та компоненти, що входять до їх складу ( ч – ть, ч – щ, ц – т, ц – с). Цей вид дисграфії проявляється і у неправильному позначенні м’якості приголосних на письмі внаслідок порушення диференціації твердих та м’яких приголосних ( писмо, лубит). Частими помилками є заміни голосних навіть у наголошеному положенні. Яскраво проявляється при сенсорній алалії та афазії.

3. Дисграфія на основі порушення мовного аналізу та синтезу. В основі її лежить порушення різних форм мовного аналізу та синтезу: ділення речень на слова, складового та фонематичного аналізу та синтезу. Недорозвинення мовного аналізу та синтезу проявляється на письмі у спотворенні структури слова та речення. Найбільш складною формою мовного аналізу є фонематичний аналіз. Внаслідок цього особливо поширеними при цьому виді дисграфії будуть спотворення звуко-буквеної структури слова. Найбільш характерними є такі помилки: пропуски приголосних при їх збігу (диктант – „дикат”); пропуски голосних ( собака – „Сбака”); перестановки букв (накидали – „надикали”); додавання букв ( Вікно – „вікино”); пропуски, додавання, перестановки складів ( кімната – „кіта”) . Порушене ділення речень на слова проявляється у написанні слів, особливо прийменників разом з другими словами ( іде дощ – „іде дощ”, у саку – „усадку”); окремому написанні слова ( біла береза – „ білабере за”); окремому написанні префіксу та кореня слова ( настала – „на стала”).

4. Аграматична дисграфія. Пов’язана з недорозвиненням граматичної будови: морфологічних, синтаксичних узагальнень. Цей вид дисграфії може проявлятися на рівні слова, словосполучення, речення і тексту і є складовою частиною більш широкого симптомокомплексу – лексико-граматичного недорозвинення, яке спостерігається у дітей з дизартрією, алалією та розумово відсталих дітей. У зв’язному писемному мовленні діти мають труднощі в установленні логічних та мовних зв’язків між реченнями. Послідовність речень не завжди відповідає послідовності подій, що описуються, порушуються смислові та граматичні зв’язки між окремими реченнями. На рівні речення аграматизми на письмі проявляються у спотворенні морфологічної структури слова, заміні префіксів, суфіксів (забрала –„набрала”, козенята – „козенята); зміні відмінкових закінчень ( „багато деревів”); неправильному вживанні прийменників ( над столом – „на столом”), зміні відмінку займенника ( коло нього – „коло ним”); числа іменників ( „діти біжить”); порушенні узгодження ( „біла дім”); порушенні синтаксичного оформлення мовлення, що проявляється у труднощах конструювання складних речень, пропусках членів речення, порушенні послідовності слів у реченні.

5. Оптична дисграфія пов’язана з недорозвиненням зорового гнозису, аналізу та синтезу просторових уявлень і проявляється у замінах та спотвореннях букв на письмі. Частіш за все спотворюються схожі рукописні букви: Що складаються з однакових елементів, але по-різному розташованих у просторі (в-д, т-ш );що включають однакові елементи, але відрізняються додатковими елементами (и-ш, п-т, х-ж, л –м ); дзеркальне написання букв, пропуски елементів, особливо при з’єднанні літер, що включають однаковий, зайвий або неправильно розташований елемент.

При літеральній дисграфії спостерігається порушення впізнавання і відтворення навіть ізольованих літер. При вербальній дисграфії ізольовані букви відтворюються правильно, однак при написанні слова є спотворення, заміни букв оптичного характеру.

Відповідно до положень „Концепції мовленнєвої підготовки дітей до шкільного навчання” зміст мовленнєвої готовності визначається таким рівнем усного мовлення, який би забезпечив якісне своєчасне засвоєння шкільної інформації, що подається у вербальній формі: сформованість практичних дій та операцій з мовними знаками, які зумовлюють володіння письмом та читанням, та оволодіння знаннями з мови як шкільного предмета.

Передумовою засвоєння письма та читання є:

- розуміння і утримування в пам’яті мовних інструкцій, розуміння й співвіднесення почутої інформації з відповідним малюнком;

- сформованість фонетико-фонематичних процесів на такому рівні, коли дитина може розрізняти та усвідомлювати окремі звуки мовлення серед мовного потоку, правильно артикулює звуки у власному мовленні;

- сформованість зв’язного мовлення на такому рівні, коли дитина має змогу засвоювати граматичні конструкції речень, прийоми словотворення та словозміни за аналогією, використовуючи свій власний мовний досвід;

- удосконалене внутрішнє мовлення, яке має виконувати функцію планування;

- достатній рівень сформованості просторових відношень для засвоєння знаків як елементів літер та цифр (друкованих і писаних);

- розвинену дрібну моторику рук та координованість рухів.

 Удосконалення фонетико-фонематичних процесів можливе за умови сформованості у дітей слухового контролю. Для оволодіння читанням та письмом має бути сформований слуховий та зоровий контроль. Для оволодіння письмом – слуховий, зоровий та руховий контроль. За наявності власних мовних помилок та вад звуковимови дитина має помічати ці помилки й робити спроби їх виправляти.

Оновлення змісту спеціальної мовної підготовки дітей до школи потребує розробки принципово нових підходів. Якщо всі ці завдання розв’язувати послідовно, то витрачається багато часу на формування готовності (психологічної та фізичної) до засвоєння навичок читання та письма. Доцільно розробити систему занять, на яких можна було б усі ці завдання розв’язувати одночасно.

Логопедична робота з попередження дисграфії має такі напрямки:

1. Корекція вад звуковимови;

2. Розвиток фонематичного слуху, навичок звукового аналізу:

- виховання фонематичних уявлень (з перших занять звертається увага на роботу артикуляційного апарату – він повинен бути керованим, діти повинні мати відчуття при вимові того чи іншого звука, складу, слова. Спочатку для роботи беремо голосні звуки, виділяємо їх, визначаємо характерні особливості кожного з них і працюємо у такій послідовності: а) характеристика фонеми; б) оволодіння навичкою утримувати дану артикуляційну позу; в) впізнавання голосного на слух (в ряді інших голосних, на початку слова під наголосом, у середині, у кінці); г) виділення голосного на слух (із ряду голосних, складів, слів). Послідовність роботи над приголосними наступна: а) відпрацювання правильної вимови фонем, визначення артикуляційних укладів, фіксація уваги на особливостях вимови фонеми; б) впізнавання приголосного на слух (на початку слова, в кінці, у середині); в) виділення приголосного на слух.

У процесі роботи над голосними та приголосними здійснюються процеси аналізу та синтезу, тобто як уміння виділяти звук, так і утворювати від звука склади та слова);

- робота з розвитку процесів аналізу та синтезу починається на матеріалі складів і переходить до слів і передбачає виховання умінь виділяти голосні фонеми, визначати за кількістю голосних кількість складів у слові і проводиться у такій послідовності: а) виділення голосного у складі; б) виділення голосного у слові; в) виділення приголосного у складі; г0 виділення приголосного у слові;

- диференціація звуків передбачає удосконалення слуховимовної диференціації фонем, що правильно вимовляються. Починаємо з голосних, що значно відрізняються між собою (і-у) і поступово переходимо до схожих за артикуляцією (і-и) дотримуючись наступної послідовності по диференціації приголосних: п-б, т-д, с-з, ш-ж, з-ж, ц-т, ц-с, ч-ть, ч-ш, ч-щ.

3. Загальний розвиток мовлення;

4. Робота над оптико-просторовими уявленнями:

- формування зорового сприйняття та впізнавання форми, величини, кольору предметів (впізнавання за контуром; виділення предметів з урахуванням контурного зображення та додаткових ліній; виділення предметів накладених один на один з контурним зображенням;

- розвиток зорової пам’яті (ігри на запам’ятовування розташування предметів у просторі, їх кількості, послідовності);

- формування просторових уявлень, зорового аналізу та синтезу (знайомство з частинами тіла, диференціація правих та лівих частин, уточнення розуміння і вживання прийменників, що позначають просторове розташування, орієнтація в оточуючому середовищі).

5. Розвиток загальної моторики.

На заняттях варто використовувати елементи фонетичної ритміки (система рухових вправ, де різні рухи (корпуса, голови, рук, ніг) сполучаться з проголошенням певного мовного матеріалу (фраз, слів, складів, звуків) та дихальної гімнастики з метою:

- поєднання роботи мовно-рухового та слухового аналізаторів із розвитком загальної моторики;

- розвитку слухового сприймання і використання його для формування й корекції навичок вимовляння звуків.

Усі вправи, що містять рухи й усне мовлення, спрямовані на:

- нормалізацію мовного подиху і пов’язаної з ним плавності мовлення;

- правильне відтворення звуків і їх сполучень ізольовано, у складах і словосполученнях, словах, фразах;

- відтворення мовного матеріалу в заданому темпі;

- сприйняття, розрізнення й відтворення різних ритмів;

- уміння виражати свої емоції різноманітними інтонаційними засобами.

Таким чином ми можемо запобігти затримкам у формуванні деяких психічних процесів, що створюють серйозні проблеми в оволодінні письмом та читанням.

 

Світ нових технологій - дітям з особливими освітніми потребами.

Ми живемо у цифрову епоху, і можливість вільно користуватись гаджетами відкриває для людей з особливими потребами недоступний раніше світ. Вони працюють через інтернет, спілкуються у соціальних мережах, дзвонять друзям. Для дітей з особливими освітніми потребами – це шанс отримати гідну освіту.

Із впровадженням інклюзивних класів у школах перед вчителями постають нові задачі та проблеми. Педагоги мають опанувати в короткі строки спеціальні знання: оволодіти прийомами та методами навчання учнів з інтелектуальними порушеннями, розладами аутичного спектру, порушеннями зору та слуху тощо. Залучення в навчальний процес новітніх технологій може прискорити цей процес і зробити його максимально ефективним.

Існують спеціальні навчальні програми, такі як електронні освітні ігрові ресурси (ЕОІР) мультимедійного видавництва «Розумники», що мають гриф МОН та використовуються як у звичайних, так і в інклюзивних класах. Це системне програмне забезпечення для вивчення конкретного предмету, яке поєднує пізнавальну та розважальну функції, містить завдання в ігровій формі і спрямоване на активізацію пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку та учнів початкової школи. Залучення ЕОІР протягом уроку становить 10-15 хвилин, що підходить і для гіперактивних школярів, і для дітей з синдромом дефіциту уваги.

В інтернеті також можна скачати добірку корисних і зручних додатків, що полегшать спілкування дітям з певними вродженими особливостями, яких тільки у освітніх закладах нашого міста.

Якщо ви не володієте жестовою мовою, а у вашому класі буде навчатися учень з такими особливостями, швидше порозумітися з ним допоможе спеціальний мобільний додаток «Сурдофон», який автоматично здійснює переклад почутого на мову жестів. Комунікація відбувається наступним чином: голос автоматично трансформується в жести на дісплеї. Зворотній зв'язок можна отримати, надрукувавши текст тут же у додатку, який відтворюється голосом і жестами одночасно.

Ще один мобільний додаток - Connect by BeWarned, адаптує голосову мову у друкований текст і навпаки, дозволяючи порозумітися з оточуючими людям, що мають порушення слуху. Крім цього він автоматично аналізує звуки потенційної небезпеки в реальному часі (крики, сигнал авто, сигнали тривоги, собачий гавкіт тощо) та інформує про це користувача за допомогою світлових сигналів і вібрації. Також додаток трансформує музичні треки у вібрації та світлові сигнали, завдяки чому діти з порушеннями слуху відчувають музику зорово та тактильно.

Слабозорі та незрячі учні можуть користуватися скрін-рідерами (читачами екрану) на кшталт TalkBack для Android, які озвучують текст за допомогою синтезаторів  мовлення, завдяки чому користувач може зрозуміти, що відбувається на екрані, і вільно взаємодіяти із пристроєм.  

Особливості мовлення (заїкання, алалія тощо) також стають суттєвим бар'єром для спілкування. Govori.org – сайт, що призначений для альтернативної комунікації осіб з проблемами мовленнєвого розвитку. Для спілкування пропонуються комунікативні кнопки, онлайн-комунікатор з готовим набором карток, з можливістю роздруковувати їх та створювати свої.

«Сезам» – це додаток, призначений для дітей та дорослих з такими розладами, як аутизм, ДЦП, синдром Дауна, дислексія тощо. Також спеціалісти рекомендують його для комунікації під час тимчасової втрати мови (наприклад, після інсульту). У ньому близько 500 чорно-білих піктограм міжнародного зразка, які означають предмети, дії, ознаки предметів, а також слова, необхідні у будь-якій розмові («Так», «Ні», «Хочу», «Дякую»).

Всі наведені інтернет-ресурси є безкоштовними та розміщені у вільному доступі. Залучення новітніх технологій допомагає порозумітися з дітьми, що мають особливі освітні потреби. Це має виняткове значення для їх навчання та успішної соціалізації.

 

Аутизм. Поради для батьків.

За статистикою у кожної 68-ї дитини діагностують аутизм. Що це за хвороба?

Важко залишатися байдужим, спостерігаючи за тим, як дитина хвора на аутизм намагається адаптуватися в швидкоплинному сучасному світі. Хоча форми подібних розладів варіюють від легких до важких, багато людей хворі на цю недугу виявляють виняткові здібності до музики чи інших видів мистецтв. Варто їх трохи підтримати і адаптація їх у суспільстві стане цілком реальною.

Аутизм не є результатом поганого виховання. Аутизм – це розлад, який виникає внаслідок порушення розвитку мозку і характеризується відхиленнями у соціальній взаємодії та спілкуванні, а також стереотипністю у поведінці та інтересах. Всі вказані ознаки з’являються у віці до 3 років.

На відміну від усіх інших дітей з психофізичними порушеннями і без них, аутична дитина не йде назустріч іншій людині і не радіє, коли будь-хто, дитина чи дорослий, хоче, наприклад, гратися разом з нею.

                                                          Поради для батьків:

1. Не можна заперечувати наявність проблеми. Спочатку буде шок, заперечення та відчуття безвиході. Дуже корисно в такому разі вести щоденник. І коли стає особливо важко, дивитися, що було раніше і що відбувається зараз, і радіти будь-якому прогресу. А він буде, будьте певні.

2. Радимо зареєструватися на форумі чи в групі, де спілкуються батьки дітей з розладами спектра аутизму. Там ви знайдете безліч корисної інформації, відповіді на запитання та, найголовніше, – підтримку.

3. Обов’язково потрібно поговорити з близькими та родичами та розповісти про діагноз. Не варто замовчувати та приховувати. Адже для досягнення успіху вам усім потрібно стати однією командою та розробити тактику поведінки.

4. Чи варто говорити з дитиною про її діагноз? Ми вважаємо, що це потрібно зробити обов’язково. Аутизм діагностують у ранньому віці, а діти починають запитувати “Що зі мною не так?” дещо пізніше. Розповідаючи про аутизм, обов’язково зробіть акцент, що це не недолік, а особливість. Як поганий зір, наприклад.

5. Без допомоги спеціалістів не обійтись. Корекційні педагоги, логопеди-дефектологи, психологи – ці спеціалісти допоможуть досягнути хороших результатів. Також важливо займатися спортом, адже часто діти з РАС погано відчувають своє тіло.

6. Для навчання дитини з РАС використовуйте альтернативну комунікацію та візуальні підказки. За допомогою візуалізації дитина набагато краще сприймає інформацію.

7. У жодному разі не потрібно ізолювати дитину від спілкування.
Навпаки потрібно заохочувати до взаємодії з однолітками. На сьогодні у багатьох садочках та школах діють інклюзивні програми, за якими навчаються діти з особливими освітніми потребами.